Майстер, який пам'ятає

Що це

Ви пишете, що робить ваш герой, — звичайними словами. Майстер відповідає: описує сцену, говорить за тих, хто поруч, і вирішує, де потрібен кидок кубика. Між вами та історією немає ні меню, ні готових гілок.

Грати можна з телефона. Партія зберігається цілком, тож повернутися за тиждень — це продовжити з тієї самої фрази, а не почати заново.

Майстер пам'ятає

Це головна відмінність і найнудніша на вигляд частина роботи. Гра веде окрему пам'ять про світ: хто де перебуває, хто з ким знайомий, чим скінчилася минула розмова і що саме ви пообіцяли.

Тому обіцянка — це не фраза у листуванні, а запис. Скажете знахарці, що повернетеся до темряви, — вона на це чекатиме, а якщо не повернетеся, згадає. Довіра людей до вас змінюється від того, що ви робите, і тримається між сценами.

Світ не підіграє

Кожне місце має своє місце на карті: село, колодязь посеред нього, хата на околиці. Коваль біля горна не бере участі в розмові біля колодязя — до нього треба дійти. Кубики вирішують спірне чесно, і поразка веде історію далі, а не відкочує її назад.